Украина 1917 года /Укр./

Украина в 1917 году. Организация центральной власти. Центральная Рада. Организация местной власти. Судебная система.УТВОРЕННЯ УРАIНСЬКОI НАРОДНОI РЕСПУБЛIКИ, ДЕРЖАВНИЙ ЛАД I ПРАВО.

У нч з 24 на 25 жовтня 1917 року в Петроград перемогло збройне повстання очолюване бльшовиками.

Под у Петроград втала пробльшовицьки настрона частина трудящих Украни, однак переважна бльшсть народних мас пдтримувала полтику партй, як входили до складу Центрально Ради, — партй соцальних реформ нацонального вдродження. Тому перехд в Укран влади до Рад бльшовикам вдалося здйснити лише в пролтарському Донбас. В бльшост ж районв Украни под розвивалися накше. Особливо напружене становище склалося у Кив.

Одержавши повдомлення про повалення Тимчасового уряду, керивництво Центрально Ради прийняло резолюцю, в якй засуджувалось збройне повстання у Петроград. Не маючи пдстав захищати Тимчасовий уряд, укранськ парт все ж таки висловилися проти переходу влади до Рад робтничих солдатських депутатв, бо вони не представляли вс революцйно демократ.

Центральна Рада вважала, що в такй ситуац можливий диний вихд, щоб вона стала дйсною, фактичною, крайовою владою, — це утворення Урансько Народно Республки. 7 листопада 1917 року був оголошений текст III Унверсалу Центрально Ради.

Вднин Украна ста Укранською Народною Республкою — говорилося в Унверсал. Ми твердо станемо на нашй земл, щоби силами нашими помогти всй Рос, щоб вся Республка Росйська стала федерацю равних вльних народв.

Михайло Грушевський нагалошував: на тому, що подбна широка автономя обьективно дае початок перетворенню у повну державу. вже через два мсяц псля проголошення УНР на весь голос заявила, що вона повною державою : 22 счня IV Унверсал Центрально Ради сповстив, що вднин УНР ста самостйною, не вд кого незалежною державою. Зрозумло були нши чиновнки (конфлкт з Раднаркомом, проблеми мжнородного визнання), що зумовили ршучий поворот до повно незалежност, однак з точки зору еволюц чистих державних форм, цей шлях закономрним.

З цього часу досить активно вдбуваться процес формирування удосконалення державного ладуУНР.

Органзаця центрально влади. Особливе мсце в структур вищх органв УНР займала Центральна Рада. У III Унверсал мстиця конструкця, згдно з якою Центральна Рада поставлена Укранським народом разом з братнми народами Украни берегти права, здобут боротьбою, а в IV Унверсал сказано Ми Укранська Центральна Рада, представниця робочого народу селян, робтникв солдатв.

У декларацях Генерального Секретарату вживаються правов означення Центрально Ради: законодавчий орган, представницький орган, нарешт, революцонний демократичний парламент.

Проте, незважоючи на вс ознаки парламенту, Центральна Рада мала свою певну специфку. По-перше, вд самого початку в основоположних документах Центрально Ради постйно декларувалася, що вона тимчасовим органом, який ма припинить свою дяльнсть, псля скликання Всеукранських Установчих зборв. По-друге, Центрально Рада формувалася не шляхом загальних виборв, а на основ делегування до складу представникв рзних демократичних, громдянських органзацй.

Прагнучи у питаннях державного будвництва спиратися на вс соцальни верства населення Украни, Центральна Рада намагалася розширити свою соцальну базу. Саме з цю метою на початок грудня 1917 року був спланований I Всеукранський з’зд Рад робтничих, селянських та солдатських депутутаiв. За нормами представництва депутати з’зду мали представляти усi Украiнськи землi.

Своi намiри щодо цього з’iзду малu i бiльшовики Украiни. Вони намагалися шляхом переобрання складу Центральноi Ради перетворити ii на зразок росiйського ЦВК.

Всеросiйський з’iзд Рад робiтничих, селянських та солдатських депутатiв розпочав свою роботу 4 грудня 1917 року у Кив. На нього прибуло понад 2000 депутатв, переважно селян, серед яких большивки складали трохи бльше ста чоловк. Зрозумло, що при такому спввдношен сил з’зд висловив повну довiру i пiдтримку Центральнiй Радi та Секритарiату. В резолюцii з’iзду, зокрема, говорилося: З проголошенням третього Унiверсалу Центральна Рада стала на шлях широких соцiальних i полiтичних реформ i приступила до скликання Украiнськиx Установчих зборiв, яким дино Центральна Рада може передати усю повноту влади в Укран З’зд вважа переобрання Центрально Ради несвочасним недоцльним.

Бльшовики були змушен залишити з’зд i переiхати до Харькова, де провели свiй окремий з’iзд.

Незважаючи на всi своi зусилля, лiдери Центральноi Ради не змогли швидко добитися повноцiнного територiального представництва, хоча це питання не сходило з порядку денного практично до останнiй хвилини iснування Центральноi Ради. Пiдсумок проблем представництва пiдбивався 20 березня 1917 року. На засiданнi Малоi Ради виступiв Михайло Грушевський. Вiн нагадав, щo склад Центральноi Ради поповнився новими органiзацiями украiнських мас, якi одна за одною виходили на полтичну арену. Центральна Рада прагнула як найскорше передати сво мсце представництву утворенном на пдстав виборчого права Укрансько земл.

Приймалися окремi акти, що визначали правовi засади дiяльностi Центральноi Ради. Зокрема, 25 листопада 1917 року було схвалено закон про утримання Центральноi Ради за державний кошт, 16 квiтня 1918 року закон про недоторканнiсть членiв Центральноi Ради, тобто вони кoристувались такими ж правами, як i класичний парламент. 9 квiтня Центральна Рада затвердила закон про право безмитного придбання книжок та iнших виданнь бiблiотекою Центральноi Ради.

Функцii украiнського уряду виконував Генеральний Секритарiат. Пiсля оголошення IV Унiверсалу Генеральний Секретарiат перетворився на Раду Народних Мiнiстрiв.

Уже пiсля утворення УНР укрiнський уряд пережив чимало криз, зумовленних рiзними факторами, i в результатi за часiв Центральноi Ради його склад мав такий вигляд: голова мiнiстрiв Голубович (укр. с.-р.); мiнiстри: внутрiшнiх справ Ткаченко (укр. с.-д.); вiйськових i морських справ Жуковський (укр. с.-р.); судових Шелухiн (укр. с.-ф.); земельних Ковалевський (укр. с.-р.); харчових Колiух (укр. с.-д.); працi Михайлiв (укр. с.-д.); пошт i телеграфiв Сидоренко (с. сам.); залiзничних шляхiв Сокович (укр. с.-р.); фiнансiв Препелиця (укр. с.-р.); просвiти Прокопович (с.-ф.); торгiвлi й проимислу Фещенко-Чопровський (с.-ф.); державний секретар закордонних справ Любинський (укр. с.-р.); державний контролер Лотоцький (с.-ф.).

Перед украiнським урядом постали тiж самi проблеми, що й перед Центральною Радою. Це були соцально-економчн проблеми державотворення.

У галуз державотворення псля проголошення УНР на перший план поста проблема, яка полягла в прагненн роздлити сферу впливу мж Генеральним Секретаратом самою Центральною Радою, хоча вона так не дстала свого розв’язання. В результатi сталося так, що Центральна Рада як законодавчий орган i Генеральний Секретарiат як орган виконавчий займалися одними й тими ж самими питаннями, по яких приймались то постанови, то закони. Наприклад, протягом грудня 1917р. i Центральна Рада, i Генеральний Секретарiат зверталися до проблеми цiноутворення. На жаль, навiть конституцiя УНР не вирiшила цii проблеми.

Однак за тих умов укранськй справ значно бльшо шкоди завдавало не протистояння глок влади, а партйн чвари й суперечки мж полтичними силами, як реально впливали на державне будвництво.

Центральна Рада все ж таки зробила важливий крок в напрям формування державного механзму, ухваливши 25 листопада 1917р. закон про порядок видання нових законв, вдповдно до якого залишалося в сил доприйдучих змн законодавчим порядком ус державн уряди й установи, як зоставадлися на територ Укрансько Народно Республки по день 7 листопада 1917р.. Цей акт фактично заклав правов основи державного будвництва. Видан ще до жовтневого перевороту унверсали й декларац мали здебльшого полтичний пропагандистський характер та були разарахован на тривалий переговорний процес з росйським центром щодо кожного генерального секретаря, кожного конкретного повноваження. Проте жовтнeвi подii в Петроградi докорiнно змiнили ситуацiю i поставили Центральну Раду перед необхiднiстю термiново будувати державу в повному обсязi.

Як вiдомо, в аналогiчнiй ситуацii бiльшовики ламали стару державну машину. Лiдери Центральноi Ради, навпаки, прагнули пристосувати ii до потреб нацiонального самовизначення. Наприклад, вiдповiдно до спецiального закону, ухваленого Центральною Радою 9 грудня 1917р., функцii Головноi скарбницi та Украiнського Державного Банку виконували Киiвська губернська скарбниця та Киiвська контора Держбанку.

Варто звернути увагу й на таку деталь. Однi iнституцii починали дiяти ще до того, як вiдповiдним чином легалiзувалися. Так, посада Генерального контролера iснувала ще в першому складi Генерального Секретарiату, однак 23 березня 1918 р. його канцелярiя пода на розгляд Центраоьно Ради проект закону Про тимчасову органзацю державного контролю. Створення ж деяких нших, навпаки, декларувалося значно ранше, нж до них доходили руки. Ще в жовтн 1917 р. Деклараця Генерального Секретарату передбачила органзацю економчного комтету. Однак ця дея стала реалзуватися лише в останн мсяц снування Центрально Ради, коли 31 березня 1918 р. до не надйшов проект закону Про вищу економчну раду УНР.

Органзаця мсцево влади. загальн принципи вперше окреслив ще до утворення УНР М.Грушевський, який розробив таку схему: Щоб не було няко тсноти вд власт людям, щоб вона не коверзувала людьми, не накидала м сво вол, нема бути ншо власт тльки з вибору народнього!

В I Унверсал з цього приводу зазначалось таке: Кожне село, кожна волость, кожна управа повтова чи земська, яка стоть за нтереси укранського народу, повинна мати найтснш органзацйн зносини з Центральною Радою. Там, де через яксь причини влада зосталась у руках людей, ворожих до укранства, приписуемо нашим громадянам широку, дужу органзацю та усвдломлення народу, й тод перевибрати адмнстрацю.

У Ш Унверсал також йшлося про проблеми мсцевого самоврядування: Генеральному Секретарству внутршнх справ приписуемо : вжити всх заходв до закрплення й поширення прав мсцевого самоврядування, що являються органами найвищо адмнстративно влади на мсцях.

Як бачимо, Центральна Рада намагалася об’днати два момента. З одного боку, домну дея надання органам мсцевого самоврядування широких прав повноважень, а з другого визначення меж цих повноважень з покладення кервництва всю системою самоврядування в масштабах крани на Генеральне секретарство внутршнх справ. Та не тльки й не стльки ця, до певно мри, теоретична дилема, заважала нормальному формуванню мсцево адмнстрац й самоврядуванню. Три основн проблеми, з рештою, визначили долю цього процесу. По-перше, невизначенсть само системи нституцй, як мали закласти фундамент мсцево влади. Поряд з органами мсцевого самоврядування, бльшсть яких перейшла в спадщину ще вд Росйсько держави, дяли губернськ повiтовi комiсари Центральноi Ради, та згаданi в Ш Унiверсалi органи революцiйноi демократii. Всi вони функцiонували за власним розсудом без механiзму взхамод й точного розмежування сфер впливу. Навпаки деяк найважливш питання взагал вилучалися з х компетенц, що в свою чергу призводило до утворення нових органв.

Унверсал зобов’язав правительство долати допомочi мiсцевим самоврядування ради робiтничо-селянських i солдатських лепутатiв, вибраних з мiсцевих людей, тобто з’явилася, точнiше легалiзувалася, ще одна ланка, оскiльки Ради не припиняли своi дяльност. Справд, х не можна було гнорувати, IV Унверсал визнав цей факт, але конкретно не вписав х в снуючу структуру мсцевих органв.

На початку березня Центральна Рада затвердила новий адмнстративо-терироральний подл Украни, подливши на 30 земель. Отже, органзаця мсцево влади мала вдпов1дати новим умовам, але Центральна Рада не встигла це зд1йснити.

По-друге, органи мсцевого самоврядування мсцева державна адмнстраця не мали ресурсв для здйснення свох повноважень реального впливу на мсцеве життя.

По-трете, вдсутнсть належно правово бази; законодавство в цй сфер обмежувалося переважно загальними, здебльшого декларативними нормами, що мстилися в унверсалах Центрально Ради декларацях Генерального Секретарату. Правовий статус комсарв Центрально Ради фактично визначався положенням, прийнятим ще Тимчасовим урядом для свох представникв. В Укран розроблявся закон про утворення нових органв влади на мсцях, однак до цього проекту, за свдченням П.Христюка, було тльки приступлено.

Наприкнц счня 1918 р. Центральна Рада нарешт ухвалила довгожданний земельний закон, в якому робиться спроба якось врегулювати вдносини мж численними органами, що здйснювали владн повноваження на мсцях. Верховне порядкування всма землями з х водами, надземними пдземними багатствами, — зазначалось у ст.4 закону, — належить до скликання Укранських Установчих зборв Укранськй Центральнй Рад. Порядкування в межах цього закону належить: землями мського користування- органам мського самоврядування; ншими сльським громадам, волосним, повтовим губернським земельним комтетам в межах х компетенц. Ця спроба так не одержала свого завершення.

Правова невизначенсть збергалася до останнього дня снування Центрально1 Ради, коли, нарешт, конституця УНР, прийнята 29 квтня 1918 р., не звела все до спльного знаменника. У ст.5 говорилося: Не порушуючи дино сво власт, УНР нада свом землям, волостям громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралзац.

Крм ц загально норми, до конституц увйшло ще дв статт, як визначали вдносини суб’ектiв самоврядування з державною адмiнiстрацiю. Так, Радам Управам громад, волостей земель належить дина безпосередня мсцева власть. Мнстри УНР тльки контролюють х дяльнсть, безпосередньо через визначених урядовцв, не втручаючись до справ, тим Радам Управам призначених, а всяк спори в цих справах рша Суд Укрансько Народно Республки. Що ж до само Ради Народних Мнстрв, то до компетенц входили лише т питання, як зстаються поза межами установ мсцево самоуправи або дотикають цло УНР, причому Рада Народних Мнстрв не може порушувати законом установлених компетенцй органв мсцевого самоврядування.

Вйськове будвництво. Ще до утворення УНР Центральна Рада здйснила значну роботу по укранзац вйськових формувань як на територ Украни, так на фронт, хоча лдери стояли на позицях створення нерегулярно арм, а народно млц. З цього питання в Укран йшла гостра полтична боротьба.

Незабаром псля утворення УНР для кервництва вйськовим будвництвом було створено Генеральне секретарство вйськових справ, яке 12 листопада стало до роботи. Очолив його С.Петлюра, однак наприкинц грудня вн подав у вдставку, й на цй посад його замнив М.Порш.

У тому ж листопад Генеральне секретарство вйськових справ прийняло ршення утворити Генеральний вйськовий штаб, до складу якого входило клька управлнь, зокрема вйськово-полтичне та нтендантське, вддлв (органзацйний, загальний, вйськово-комсаратський, артилерйський, зв’язку) та спецiальна комiсiя, що мала вирiшувати проблеми офiцерiв-украiнцiв, якi служили в росiйськiй армii й залишилися без роботи. М.Порш видав спецiальний наказ згiдно з яким до украiнського вiйська приймалися лише офiцери, що були родом з Украiни.

Паралельно закладалися правовi основи вiйськового будiвництва. Так, 23 грудня з’явився закон Про вiдстрочення призова на вiйськову службу i вiдкомандирування з неi громадаян Украiнськоi Республiки, потiм закон Про утворення Комiтету по демобiлiзацii армii i, нарештi, 16 сiчня тимчасовий закон про утворення укрaiнського народного вiйська, який остаточно закрiпив перемогу тих, хто виступав за загальне озброння народу. Вдповдно до цього закону тодшню армю належало демоблзувати й замнити нгародною млцю для оборони вд зовншнього ворога, причому до прийняття остаточного закону мав розпочатися набр нструктарв, як псля вдповдно пдготовки приступили б до органзац народно млц. Реальн под показали всю люзорнсть подбних планв, коли пд час муравйовського наступу на Кив виявилося, що Центральнй Рад не вистачае регулярно арм.

Псля того, як на початку березня 1918 р. Центральна Рада повернулася до Кива, вйськову концепцю було змнено. Було проведено реорганзацю Генерального вйськового штабу, а у квтн вйськове мнстерство й Генеральний штаб виробили новий план органзац арм на основ територального набору. Укранська армя мала складатися з восьми корпусв пхоти й чотирьох корпусв кнноти. Розроблялися й нш заходи (зокрема, план призову, який мав разпочатися восени), спрямован на формування регулярно арм. Крм того, Центральна Рада прагнула розв’язати питання, пов’язанi iз соцiальним захистом вiйськовослужбовцiв. Так, 16 квiтня Генеральне Писарство надiслало Центральнiй Рад законопроет про допомогу см’ям вiйськовополонених.

Та було вже пiзно. Однак не варто причини загибелi Центральноi Ради шукати лише в ii прорахунках на вiйськовiй справi вони тiльки поповнили ниску фатальних помилок, що iх допустила Центральна Рада за свою недовгу iсторiю.

Чинностi властей по охоронi революцii Органiзацiя, що сьогоднi визначаться узагальнюючим термном спецальн служби, теж була уразливим мсцем в дяльност Центрально Ради, хоча й превертала увагу лдерв ще до утворення УНР.

Пд час жовтневих подй у Кив гасло захисту революц вийшло на переднй план. Спочатку цю справою займався, так званий, Революцйний комтет охорони революц на Укран, який було створено за ршенням Мало Ради 25 жовтня. Серед прийнятих ними за клька днв снування актв можна видлити Обов’язкову постанову, якою зокрема, заборонялися зiбрання i вiча пiд вiдкритим небом i всякi iншi виступи на вулицi.

Майже одночасно Мала Рада видала постанову Про загальне керiвництво чинностями власей по охоронi революцii, згiдно з якою цi функц покладалися на Генеральний Секретарат, той, у свою чергу, мав спиратися на органи революцйно демократ. Крм того, при Головному начальнику Кивського округу утворювалася комся для того, щоб н одне розпорядження виходило без затверджзення. До складу входили по одному представнику вд Генерального Секретарату , Укранського Генерального вйськового комтету, Ради Ш-го Укранського вйськового з’зду, Киiвського мiського самоврядування.

Для виконання ц постанови Генеральний Секретарат утворив при Генеральному секрктарств внутршнх справ особливу комсю з представникв вдомств, до яко перейшли справи по охорон порядку та спокою на Укран. В нформац Генерального Секретарату з цього приводу мстився заклик по всх справах, що торкаються охорони порядку на Укран, звертатися до комс. Було опублковано й затверджено Генеральним Секретаратом Правило призду до Киева пд час тепершньо вйни в зв’язку з загальним планом розгрузки Кива.

нша справа, що вдповдн органи як в центр, включаючи й сам Генеральний Секретарат, так на мсцях не мали реальних сил можливостей для здйснення свох повноважень, заклики втановити порядок не давали позитивних результатв.

Отож, не дивно, зазначав з цього приводу В.Винниченко, що населення шукало якихось засобв рятунку, а це, на його думку, цлком природнм шляхом призвело до органзац, так званого, в1льного козацтва. В.Винниченко тримався досить деалзовано точки зору на ц формування. Найбльш свдомий, полтично й нацонально, елемент села, — писав вн, — брав на себе завдання охорони порядку й ладу в свой околиц.

Втм не тльки романтичн почуття, а цлком практичн мркування визначили нтерес лдерв Центрально Ради до формування вльного козацтва та х прагнення повернути його у рчище загального державотворчого процесу. Це засвдчуе, зокрема, Деклараця Генерального Секретарату вд 12 жовтня 1917 р., в якй наголошувалося, що в умовах епдем грабежв, самосудв, анархстських виступв безвдповдальних груп найкращим засобом боротьби з цим лихом слд вважати активну самодяльнсть самооборону населення.

16-19 жовтня в Чигирин вдбувся з’зд вiльного козацтва, який ухвалив обрати Генеральну Козацьку Раду з Наказним Отаманом на чолi (ним став П.Скоропадський), а також скликати губернiальнi з’iзди, щоб оборати кошових отаманiв, з старшиною, що надасть органiзованостi i сили козацькому руховi. Намiчена з’iздом структура вiльного козацтва мала такий вигляд : Село нехай гуртуться з селом, волость в курнь, повт в полк, губерня в кш, з сотенними, курнними, полковими та кошовими отаманами старшиною на чол. Вс козаки нехай озброюються додержуються вйськового строю. З’зд також обговорив статут вiльного козацтва, затверджений Генеральним Секретарiатом 26 листопада, згiдно з яким вiльне козацтво ставило за мету забезпечення спокою в Украiнi.

З метою пiдтримання громадського порядку формувалися також мiлiцейськi структури. Вiльним козацтвом i мiлiцiю вдало одне те саме секретарство внутршнх справ. На початку счня 1917 р. проблеми вльного козацтва перейшли до компетенц секретарства вйськових справ.

Якщо ж спробувати дати узагальнюючу характеристику карально полтики Центрально Ради, то вона вд самого початку була двозначною. Очевидним факт, що Центральна Рада не залишила кривавого слду в стор, навпаки, можна навести чимало прикладв повно безпорадност. Так, навть, напередодн збройного конфлкту з радянською Росю у нею пд боком активно майже вльно дяли бльшовицьк органзац, публкувалися опозицйн видання. Серед них найзапеклший опонент Центрально Ради газета Пролетарская мысль. Разом з тим, вдомими й протилежн факти, досить назвати лише розстрл арсенальцв у счн 1918 року.

Втм, ця раздвонсть була зумовлена загальною хворобою Центрально Ради, яка впливала на дяльнсть, — насамперед органзацйною неспроможнстю.

Весною 1918 року вже псля повернення до Киева, Центральноа Рада вдалася до останнх спроб якось змнити ситуацю. Саме тому пропнувалося розширити повноваження губернських комсарв м надавалося право видавати обов’язков повтанови по справах, якi торкаються порушення громадського порядку та спокою i державноi безпеки. Губернськi комiсари мали застосувати за порушення виданих ними обов’язкових постанов штраф до 3000крб. або карати тюрмою строком до 3-х мiсяцiв.

Крiм того, 6 квiтня Центральна Рада ухвалила утворити Анкетно-слiдчу комiсiю для дослiду випадкiв анархii й неправомiрного поводження властей цивiльних i вiйськових, з’ясування полiтичних i соцiальних умов на мiсцях. Анкетно-слiдча комiсiя утворювалася у складi 25 членiв Центраольно Ради мала виконувати так функц: дослд неправомрного поводження властей цивльних вйськових на мсцях, вживання заходв видання розпоряджень щодо усунення попередження цих явищ, з’ясування полiтичноi i соцiальноi ситуацii на мiсцях, а також iншi завдання. Все це свiдчело про позитивну тенденцiю в полiтицi Центральноi Ради, яка прагнула боротьбу з анархю поднати з боротьбою проти зловживань представникв мсцево влади, а головне, мати якусь об’ктивну картину того, що вiдбуваться за межами столиц.

Судова система. 27 листопада Мала Рада затвердила запропонований Генеральним Секретаратом законопроект, вдповдно до якого суд на Укран твориться менем Укрансько Народно Республки. 12 грудня Секретарство судових справ внесло на розглд Центрально Ради законопроект про утворення до скликання Установчих зборв тимчасового Генерального Суду, через 3 дн вн був ухвалений Центральною Радою.

Генеральний Суд, — йшлося в статт 1,- складаться з 3-х депаратментв: цивльного, карного адмнстративного викону по цлй територ Украни вс функц, належн дос Правительствующему Сенатов в справах судових в справах нагляду над судовими установами особами судового вдомства. Члени Генерального Суду мали звання генеральних суддв, а х повноваження до затвердження Генерального Суду на основ конституц визначалися дореволюцйним росйським законодавством, зокрема Учреждением судебных установлений. Цим же законодавством керувалися й суди першо нстанц.

Проблем чинност законодавства колишньо Росйсько мпер торкалися ще дв статт зазначеного акта. Так, у ст.8 вказувалося, що Генеральний Суд в свой чинност пристосовуться до законв, нормуючих чиннсть Правит. Сенату, порядку х з ниншнм законом про утворення Генерального Суду ухвалами законодавчого органу Украни, а в ст.9 птверджувалося, що декрети Правит. Сенату в справах повсталих на територ Украни подан йому до проголошення Генеральним Судом сво дяльност визначаються УНР за правосильн обов’язков для судових установ Украiни».

Генеральний Суд пiсля формування свого персонального складу мав розробити свiй докладний регламент i через секретарство судових спарв подати його на затвердження Центральною Радою. Взагалi це секретарство мало значний вплив на дiяльнiсть Генерального Суду.

У подвiйному пiдпорядкуваннi опинилася так звана прокураторiя. З одного боку вона дiяла при Генеральному Судi i називалася Прокураторiя Генерального Суду, а з другого ii регламент затверджувався секретарством судових справ, i воно ж надавало одному з прокурорiв звання старшого й доручало провiд над прокураторiю. На початку счня 1918 року Центральна Рада ухвалила спецальний закон

Про упорядження прокураторського нагляду на Укран.

Важливий крок на шляху формування судово системи Центральна Рада зробила 30 грудня 1917 року. Вона спецальним законм визнала неправомочнсть кивсько, харквсько й новочеркасько судових палат з 1 грудня 1917 року одночасно ухвалила ще один закон Про заведення апеляцйних судв. Повноваження, обсяг длання й внутршня органзаця нових апеляцйних судв за деякими деталями майже не вдрзнялись в1д попереднх судових палат.

Нарешт, необхдно назвати й закон Про умови обсадження порядок обрання судв Генерального апеляцйних судв вд 23 грудня 1917 року. Вс судд обиралися Центральною Радою бльшстю в 3/5 голосв.

Цкаво, що наприкнц вибори суддв проходили в обстановц конкурентно боротьби. Як свдчать протоколи засдання Центрально Ради вд 2 квтня 1918 року, на ньому було обрано 5 Генеральних суддв, при чому для голосування пропонувалося 17 кандидатур. Так само для обрання членами Кивського апеляцйного суду пропонувався 41 кандидат, за списком для голосування було внесено 30 кандидатв, а обрано лише 10.

Наприкнц квтня 1918 року Центральна Рада знову мала розглянути питання про Генеральний суд. Так, 18 квтня Генеральне писарство винесло на розгляд проект закону Про змну Артикулу Закон про Генеральний Суд, яким, зокрема, йому пропонувалося надати й функц Головного Вйськового Суду щодо справ, виршуваних на територ Украни.

Законодавча дяльнсть Центрально Ради. Проголошення УНР докорнно змнило орнтири в обстановц, коли молода держава опинилася вч-на-вч з проблемою невдкладного законодавчого регулювання найважливших проблем життя крани.

25 листопада Центральна Рада ухвалила закон про порядок видання законв, згдно з яким до сформування Федеративно Росйсько республки утворення конституц виключне й неподльне право видавати закони для УНР належить Центральнй Рад, а право видавати розпорядження в обсягу урядування на основ законв належить Генеральним Секретарям УНР. Разом з тим, цей закон не пдтвердив дю всх законв постанов, як мали чиннсть на територ УНР до 27 жовтня (тобто росйського законодавства) не були скасован Унверсалами законами постановами Центрально Ради й Генерального Секретарату. Водночас розпочався процес формування власно правово системи.

В галуз державного будвництва найбльш вагомим з огляду на стратегчн завдання Центрально Ради став закон Про вибори до Установчих зборв Укрансько Народно Республки. Це був найбльший за обсягом закон, прийнятий Центральною Радою, 183 статт якого детально регламегтували порядок органзац й проведення виборв.

Закон затверджувався в 2 етапи. Спочатку, листопада 1917 року Центральна Рада ухвалила його перший роздл, що складався з 10 глав: Загальн статт (у нй, зокрема, наводився перелк виборчих округ), Про виборче право (вдповдно до статт 3 право участ в виборах до Установчих зборв УНР мають громадяни Росйсько республки обох полв, котрим до дня виборв вийде 20 рокв, позбавлялися ж виборчих прав засуджен правосильними судовими вироками, невиплатн боржники, признан правосильною судовою установою зловмисними банкротами, служащй у в1йську, що самовльно покинули вйсько, а також члени роду, що царював в Рос), Про установи, котр вдають проведенням виборв до Укранських Установчих Зборв (ц функц належали головнй, окружним, повтовим городським комсям по справах виборв до Укранських Установчих зборв та дльничним виборчим комсям (головнй комс, яка обиралася Центральною Радою у склад 16 осб, доручалося, зокрема, Загальне пильнування ходу виборв обмрковування засобв необхдних для х прискорення, а також вироблення видання загальних нструкцй постанов на доповнення чи розвиток цього закону та нструкцй про Його здйснення), Про виборч списки, Про кандидатськ списки, Про подавання подрахунов виборчих карток, Про встановлення результату виборв(в основу покладалася пропорцйна система), Про порядок вступлення на мсце членв, як виступають з Укранських Установчих зборв, Про забезпечення вльност правильност виборв (цей закон прямо встановлював систему покарань за т, чи нш порушення наприклад, винуватий в самовльнм здйманн, розрванн, закритт або змненн привселюдно виставлених виборчих вдозв, оповсток або спискв, як виходять вд груп виборцв, карався арештом на строк до 1-го мсяця або штрафом до 100крб.), Про трати на вибори до Укранських Установчих Зборв.

16 листопада Центральна Рада затвердила 2-й роздл закону про вибори до Укранських Установчих зборв, 3 глави якого визначали специфчн особливост виборв в арм, флот тилу. Законом було затверджено ще й Парвила про спльну з цивльним населенням участь в виборах частин арм флоту та нструкцю для користування роздлом 1-м Закону про вибори до Установчих зборв УНР.

Вибори мали вдбутися 27 грудня 1917 року, а Установч збори вдкритися 9 счня 1918 року. В деяких округах вибори справд пройшли. Потм вйна вдсунула вибори на другий план, лише 11 кв1тня Мала Рада ухвалила провести х 12 травня там, де вони невдбулися.

Досить неоднозначно розвивалася дяльнсть Центрально Ради в сфер, умовно кажучи, правового забезпечення економчно реформи. Тодшня деологя цих перетворень визначалася проголошеними Ш-м Унверсалом гаслами упорядкування прац робтництва, доброго упорядкування виробництва, рвномрного розподлення продуктв споживання. Вдповдно Центральна Рада мала виробити правов пдходи до реалзац сво концепц соцально орнтовано керовано економки, однак вона не досягла ц мети, насамперед через полтичн причини, хоча в той же час прийняла ряд важливих актв.

На перший план вийшла проблеми власно валюти в умовах кризи грошового обгу. На початку счня Центральна Рада ввела в дю Тимчасовий закон про випуск державних кредитних блетв УНР. Закон встановлював, що вони випускаються Державним Банком в розмр, суворо обмеженому дйсними потребами грошового обгу.

Деяк акти регламентували оподаткування. Зокрема, вдповдно до закону вд 9 грудня 1917 року вс державн податк й прибутки, як на пдстав снуючих законв збиралис я на територ УНР, визнавалися прибутками державного скарбу УНР. Генеральний Секретарат закликав населення сумлнно свочасно вносити податки.

Нарешт, справжнм каменем спотикання для Центрально Ради виявися державний бюджет, який так не вийшов за меж промжних ршень. 11 квтня 1918 року був ухвалений закон Про тимчасов розписк видаткв на 1918 рк. Поки буде складений ухвалений перший бюджет УНР,- зазначалося в цьому закон,- державн видатк переводяться на пдстав тимчасових розписв, як складаються вдповдними мнстерствами на кожн 4 мсяц подаються Мнстерства Фнансв на затвердження Центрально Ради. Певн кроки зробила Центральна Рада в галуз соцального законодавства, ухваливши, щоправда з великим запзненням, закон Про 8-ми годинний робочий день, причому цей закон виходив за меж сво назви, оскльки визначав не тльки тривалсть робочого часу, а й регламентував найм жнок неповнолтнх, нчну працю, торкався особливо шкдливих виробництв робт та нше.

Ценральна Рада торкнулась багатьох галузей права вд кримнального (скасувавши Ш Унверсалом смертну кару й видавши 19 листопада 1917 року закон про амнстю) до мжнародного (наприклад, 26 квтня Генеральне Писарство подало на розгляд законопроект про приднання до Всесвтнього поштового союзу).

Оцнюючи ж чинники що негативно вплинули на зоконодавчу дяльнсть Централно Ради, слд, звичайно, вказати на брак часу й професоналзму.Проте найбльш вдчутно на нй вдбилися полтичн й деологчн пристраст. Найхарактернший приклад проблема власност.

Як вдомо, Центральна Рада, лдери постйно декларували прагнення розбудувати Укранську державу на соцалстичних засадах. Так, наприклад, М.Грушевський вдзначав: будумо республку не для буржуаз, а для трудящих мас Украни. Це визначило ставлення лдерв Укранського уряду й до приватно влсност. Грушевський вжива термн належати й користуватися. В документах Центрально Ради бачимо т ж сам термни право порядкування, право користування. М.Грушевський, зокрема,був ршучим противником самого понятя святсть прав власност. Особливе заперечення у нього викликала дея власност на землю. Ш Унверсал скасував право приватно власност на землю. Генеральний Секретарат розповсюдив офоцйне роз’яснення до Унiверсалу, яким пiдкреслив, що скасування прав власностi на землю й перехiд iх до трудящого народу слiд розумiти у тому смислi, що право власностi на цi землi переходить до народу Украiнськоi Республiки, отже, вiд дня опублiкування Унiверсалу колишнiм власникам забороняться землю продавати, купувати, закладати, дарувати чи передавати будь-кому у власнсть ншим способом, оскльки ц земл визнаються Укранською Центральною Радою такими, що належать не окремим особам чи нституцям, а всьому трудящому народу, причому скасування власност, як весь земльний лад на Укран, мають пдтвердити й остаточно встановити Укранськ Установч збори». Вдповдно до цього документа заборонялися самочинн захоплення земель й вс подбн революцйн акц.

Аналогчний принцип був покладений в основу земельного законопроекту, ухваленого наприкнц счня 1918 року. Ним, зокрема, встановлювалося, що земл вдводяться земельними комтетами в приватнотрудове користування сльським громадам та добровльно складеним товариствам. Незважаючи на те, що закон дозволяв перехд права користування в спадщину, основна пролема людини, земл й рлл так лишилися неврегульованою, що врешт-решт призвело до фатальних наслдкв.